Тривалий вплив шуму від автомобільного транспорту може бути пов’язаний з вищим ризиком розвитку хвороби Паркінсона. Такого висновку дійшли данські вчені, які проаналізували дані понад 3,1 мільйона жителів країни. Водночас дослідження показало, що наявність тихішого боку будинку може частково зменшувати цей ризик.
Читайте также: Синтетичні наркотики: ознаки отруєння та коли потрібна невідкладна допомога
Про це повідомило видання Earth.com.
Дослідження очолила епідеміологиня Метте Соренсен із Данського інституту раку. Для роботи науковці використали національні реєстри Данії та оцінили рівень транспортного шуму біля кожного житлового будинку, починаючи від 1990 року. Для кожної оселі визначали два показники — шум біля найгучнішого фасаду та біля найтихішого боку.
Після цього дослідники проаналізували медичні дані понад 3,1 мільйона людей віком від 40 років за період від 2000-го до 2017 року. За цей час у країні зареєстрували 20587 нових випадків хвороби Паркінсона.
Результати показали, що зі зростанням рівня транспортного шуму збільшувалася і ймовірність розвитку захворювання. Зокрема, підвищення шуму приблизно на 12 децибелів біля найгучнішого боку будинку було пов’язане зі зростанням ризику хвороби Паркінсона приблизно на 3%.
Ще сильніший зв’язок учені зафіксували для тихішого фасаду. За їхніми підрахунками, збільшення шуму приблизно на 9 децибелів із цього боку відповідало підвищенню ризику розвитку захворювання приблизно на 4%.
Окремий аналіз стосувався будинків, де різниця між найгучнішим і найтихішим боками становила щонайменше 10 децибелів. Люди, які жили в таких оселях, рідше стикалися з хворобою Паркінсона, ніж мешканці будинків, однаково відкритих до транспортного шуму з усіх боків. Такий ефект спостерігався за рівня шуму понад 50 децибелів.
Автори дослідження припускають, що захищений від шуму бік будинку може покращувати умови для сну, якщо саме там розташована спальня. Водночас вони наголошують, що дослідження не містило інформації про те, в якій саме кімнаті спали учасники.
Читайте также: Лікарі не розуміють, як він вижив: турист “втратив усю кров у тілі” під час відпустки
Після врахування наявності тихого фасаду зв’язок між шумом біля найгучнішого боку будинку та ризиком хвороби Паркінсона став ще помітнішим. У такому разі ризик зростав уже приблизно на 6%, що, на думку авторів, може свідчити про захисний вплив тихішої частини житла.
Під час аналізу науковці також врахували низку інших факторів, які могли впливати на результати. Серед них — рівень доходу та освіти, кількість людей у домогосподарстві, щільність населення, кількість зелених зон, а також забруднення повітря, зокрема дрібнодисперсними частинками. Для частини учасників були доступні також дані про куріння і фізичну активність. Навіть після коригування за цими показниками виявлений зв’язок залишався статистично значущим.
На думку дослідників, транспортний шум впливає на організм не через слух, а як постійний стресовий фактор. Під час сну він може активізувати нервову систему, підвищувати частоту серцевих скорочень і стимулювати вироблення гормонів стресу — кортизолу та адреналіну. Вчені припускають, що тривалий вплив таких процесів здатний сприяти запаленню і порушенню роботи клітин, хоча це дослідження не вивчало біологічні механізми безпосередньо.
Автори зазначають, що транспортний шум можна розглядати як один із чинників довкілля, пов’язаних з ризиком розвитку хвороби Паркінсона. На їхню думку, отримані результати можуть бути корисними для міського планування. Зокрема, під час проєктування житлових будинків варто передбачати захищені від шуму фасади та внутрішні двори, адже такі рішення можуть позитивно впливати не лише на комфорт, а й на здоров’я мешканців.
Нагадаємо, британець Пітер Бітем вирушив на Гран-Канарію, щоб відсвяткувати перемогу над раком підшлункової залози, але на другий день відпустки почав блювати кров’ю. Через розрив виразки він ледь не загинув і переніс сім переливань крові після повернення на батьківщину.
Читайте также: Після невиліковного діагнозу біогакер Браян Джонсон заявив, що створив “клон себе новонародженого”
