Хронічне запалення мигдаликів: сучасний підхід до лікування

Періодичний біль у горлі, неприємний запах із рота, часті ангіни та постійний дискомфорт під час ковтання можуть бути проявами хронічного тонзиліту.

Періодичний біль у горлі, неприємний запах із рота, часті ангіни та постійний дискомфорт під час ковтання можуть бути проявами хронічного тонзиліту. Це тривале запалення піднебінних мигдаликів, при якому вони перестають повноцінно виконувати свою захисну функцію й можуть стати осередком хронічної інфекції. Без своєчасного лікування захворювання здатне призводити не лише до місцевих симптомів, а й до ураження інших органів, тому важливо вчасно звернутися до отоларинголога.

Піднебінні мигдалики є частиною імунної системи та допомагають організму розпізнавати й нейтралізувати бактерії та віруси, які потрапляють через рот і ніс.
 

При хронічному тонзиліті в тканині мигдаликів тривалий час підтримується запальний процес. У лакунах (природних заглибленнях мигдаликів) накопичуються залишки їжі, бактерії, клітини епітелію та імунної системи. З часом вони ущільнюються, утворюючи так звані тонзилоліти або казеозні пробки, які можуть спричиняти неприємний запах із рота та підтримувати запалення.

Основні причини 

Найчастіше хронічний тонзиліт формується після повторних епізодів гострого тонзиліту (ангіни), особливо якщо лікування було неповним або антибактеріальні препарати застосовувалися неправильно.
 
Розвитку захворювання також сприяють порушення носового дихання через викривлення носової перегородки, хронічний риніт або синусит, карієс, хронічні захворювання ясен, куріння, зниження імунного захисту та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, при якій кислий вміст шлунка подразнює слизову оболонку глотки.

Характерні ознаки

Прояви захворювання можуть бути різними. Деяких пацієнтів турбують лише періодичний дискомфорт у горлі та відчуття стороннього тіла, тоді як в інших виникають часті загострення з високою температурою.
 
До найпоширеніших симптомів належать біль або першіння в горлі, утруднене ковтання, неприємний запах із рота, поява білуватих або жовтуватих пробок у мигдаликах, збільшення шийних лімфатичних вузлів, швидка втомлюваність і часті ангіни.
 
Під час загострення можуть з’являтися підвищення температури тіла, виражений біль у горлі та загальне погіршення самопочуття.

Чим небезпечний хронічний тонзиліт?

Якщо мигдалики стають постійним джерелом інфекції, це може впливати не лише на ЛОР-органи.
 
У деяких випадках можливий розвиток паратонзилярного абсцесу – гнійного запалення тканин навколо мигдалика, яке потребує невідкладної медичної допомоги.

Крім того, стрептококова інфекція, що іноді є причиною тонзиліту, може бути пов’язана з розвитком ревматичної лихоманки, ураженням клапанів серця, постстрептококового гломерулонефриту та інших ускладнень.

Саме тому важливо не займатися самолікуванням і виконувати рекомендації лікаря.

Діагностика та тактика лікування

Діагностика починається з огляду отоларинголога. Лікар оцінює стан мигдаликів, наявність пробок, рубцевих змін, почервоніння та інших характерних ознак.
За необхідності можуть бути призначені бактеріологічне дослідження мазка із зіву, швидкий тест на β-гемолітичний стрептокок групи А, загальний аналіз крові та інші лабораторні дослідження.

Якщо планується оперативне лікування або є підозра на супутню патологію, можуть знадобитися додаткові обстеження.

Тактика лікування залежить від частоти загострень, вираженості симптомів та стану мигдаликів.

Під час загострення лікар може призначити антибактеріальну терапію (якщо підтверджена бактеріальна природа захворювання), протизапальні препарати та симптоматичне лікування.

У період ремісії важливе значення має санація ротової порожнини, лікування карієсу, захворювань носа та навколоносових пазух, а також усунення факторів, що підтримують хронічне запалення.

Промивання лакун мигдаликів може допомогти зменшити кількість казеозних пробок та тимчасово полегшити симптоми у частини пацієнтів, однак ця процедура не завжди усуває причину хронічного запалення і не замінює комплексного лікування.

Видалення мигдаликів (тонзилектомія) проводиться не всім пацієнтам із хронічним тонзилітом.

Операцію можуть рекомендувати при частих підтверджених бактеріальних ангінах, рецидивуючих паратонзилярних абсцесах, значному збільшенні мигдаликів із порушенням ковтання або дихання, синдромі обструктивного апное сну, а також у випадках, коли консервативне лікування не дає результату або існує високий ризик розвитку ускладнень.

Рішення про оперативне втручання приймається індивідуально після повного обстеження.

Як запобігти загостренням?

Для зменшення ризику загострень важливо своєчасно лікувати гострі інфекції верхніх дихальних шляхів, підтримувати гігієну ротової порожнини, регулярно відвідувати стоматолога, відмовитися від куріння та своєчасно лікувати супутні захворювання носа й навколоносових пазух.

Не менш важливо не використовувати антибіотики без призначення лікаря, адже це може сприяти розвитку стійкості бактерій до лікування.

Хронічний тонзиліт це не просто частий біль у горлі, а захворювання, яке може стати постійним джерелом інфекції в організмі. Якщо симптоми повторюються, з’являються казеозні пробки, неприємний запах із рота або часті ангіни, варто звернутися до отоларинголога. Своєчасне лікування допомагає зменшити кількість загострень, запобігти ускладненням і покращити якість життя.

Читайте также: Що корисніше для покращення зору — чорниця чи чорна смородина

Читайте также: Цим закушує горілку майже кожен, але лікарі благають негайно припинити

Читайте также: Що буде з організмом, якщо їсти чорну смородину щодня: результати та наслідки

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *