Вузли щитоподібної залози: коли достатньо спостереження, а коли потрібна біопсія

Вузли щитоподібної залози одні з найпоширеніших знахідок під час ультразвукового дослідження шиї. За різними даними, їх виявляють у значної частини дорослого населення, особливо після 40 років. У більшості випадків такі утворення є доброякісними та не становлять загрози для здоров’я. Проте деякі вузли потребують додаткового обстеження, щоб виключити злоякісний процес. Саме для цього застосовується тонкоголкова аспіраційна біопсія (ТАБ) – один із найважливіших методів діагностики вузлових утворень щитоподібної залози.

Більшість вузлів є колоїдними або доброякісними аденомами. Значно рідше вони пов’язані зі злоякісними новоутвореннями. Саме тому головне завдання лікаря – визначити, чи потребує вузол подальшого обстеження.

Основні причини

Причини появи вузлів різноманітні. Їх розвитку можуть сприяти вікові зміни тканини щитоподібної залози, дефіцит йоду, спадкова схильність, аутоімунні захворювання, хронічне запалення, доброякісні пухлини та кістозні зміни.
 

У більшості випадків неможливо назвати одну конкретну причину. Вузли часто формуються поступово і тривалий час не викликають жодних симптомів.

Невеликі вузли зазвичай не турбують пацієнта й виявляються випадково під час профілактичного УЗД.
 

Якщо утворення збільшується, може виникати відчуття стороннього тіла або тиску в ділянці шиї, труднощі при ковтанні, осиплість голосу або дискомфорт під час поворотів голови. Великі вузли іноді здавлюють трахею чи стравохід, що може ускладнювати дихання або ковтання.

Якщо вузол супроводжується порушенням функції щитоподібної залози, можуть з’являтися симптоми гіпертиреозу або гіпотиреозу.

Першим етапом діагностики є консультація ендокринолога та ультразвукове дослідження щитоподібної залози.

Під час УЗД лікар оцінює не лише розмір вузла, а й його форму, контури, ехогенність, наявність кальцинатів, кровопостачання та інші характеристики. Саме ультразвукові ознаки допомагають визначити ризик злоякісності та вирішити питання щодо необхідності біопсії.

Також зазвичай визначають рівень тиреотропного гормону (ТТГ), а за показаннями – вільних Т4, Т3, кальцитоніну та інших лабораторних показників.

Тонкоголкова аспіраційна біопсія проводиться не всім пацієнтам із вузлами. Рішення залежить від їхнього розміру та ультразвукових характеристик.

Біопсія найчастіше рекомендується при вузлах, які мають підозрілі ознаки на УЗД або досягають певних розмірів відповідно до сучасних клінічних рекомендацій. До таких ознак належать нерівні контури, мікрокальцинати, виражена гіпоехогенність, форма, за якої вузол є «вищим, ніж ширшим», а також ознаки проростання в навколишні тканини чи збільшені лімфатичні вузли шиї.

Навпаки, невеликі вузли без підозрілих ультразвукових характеристик часто потребують лише динамічного спостереження.

Процедуру виконують амбулаторно під контролем ультразвуку. Через тонку голку лікар отримує невелику кількість клітин із вузла, які потім досліджують під мікроскопом.

Біопсія триває лише кілька хвилин і зазвичай не потребує анестезії. Відчуття під час процедури більшість пацієнтів порівнюють зі звичайним внутрішньом’язовим або внутрішньовенним уколом.

Після обстеження людина може одразу повернутися до звичного способу життя.

Отриманий матеріал оцінює лікар-цитолог. У більшості випадків результати свідчать про доброякісний характер вузла.

Іноді висновок буває невизначеним або недостатньо інформативним. У такій ситуації лікар може рекомендувати повторну біопсію, молекулярно-генетичні дослідження або оперативне лікування залежно від конкретної клінічної ситуації.

Якщо підтверджується злоякісний процес, пацієнта направляють до ендокринного хірурга для подальшого лікування.

Більшість доброякісних вузлів не потребують операції.

Хірургічне лікування рекомендують лише за наявності підтвердженого або ймовірного злоякісного процесу, швидкого росту вузла, значного здавлення сусідніх органів, косметичного дефекту або гормонально активних вузлів, які спричиняють тиреотоксикоз.

У багатьох випадках достатньо регулярного спостереження та контрольного ультразвукового дослідження.

Вузли щитоподібної залози є дуже поширеним явищем, але лише невелика частина з них має злоякісний характер. Сучасні ультразвукові критерії та тонкоголкова аспіраційна біопсія дозволяють точно визначити подальшу тактику. Якщо під час УЗД було виявлено вузол, не варто панікувати – у більшості випадків достатньо спостереження або планового дообстеження за рекомендацією ендокринолога.