Отит у дітей: перші симптоми, які не можна ігнорувати

Отит є одним із найпоширеніших захворювань дитячого віку. Більшість дітей хоча б раз переносить запалення вуха, а у деяких малюків воно виникає повторно. Через сильний біль, високу температуру та ризик розвитку ускладнень отит часто стає причиною невідкладного звернення до педіатра або отоларинголога. Важливо знати, як проявляється це захворювання, чому воно виникає та в яких випадках дитині необхідна термінова медична допомога.

Отитом називають запалення різних відділів вуха. Найчастіше у дітей розвивається гострий середній отит — запалення порожнини середнього вуха, яка розташована за барабанною перетинкою.

Зовнішній отит у дітей трапляється рідше і зазвичай пов’язаний із травмуванням слухового проходу або потраплянням води у вухо. Запалення внутрішнього вуха (лабіринтит) зустрічається значно рідше, але є серйозним захворюванням, яке потребує спеціалізованого лікування.

У дітей раннього віку слухова (євстахієва) труба коротша, ширша і розташована більш горизонтально, ніж у дорослих. Через це бактерії та віруси легше потрапляють із носоглотки до середнього вуха.

Найчастіше отит розвивається як ускладнення гострої респіраторної вірусної інфекції. Закладеність носа, нежить і набряк слизової оболонки порушують вентиляцію середнього вуха, створюючи умови для розвитку запалення.
 

До факторів ризику також належать відвідування дитячих колективів, пасивне куріння, алергічний риніт, аденоїдні вегетації, штучне вигодовування в ранньому віці, використання соски протягом тривалого часу та незрілість імунної системи.

Найхарактернішим симптомом є сильний біль у вусі. Старші діти можуть чітко вказати, що саме болить, тоді як немовлята лише стають неспокійними, голосно плачуть, відмовляються від їжі або грудей, погано сплять і часто торкаються вуха рукою.

Біль нерідко посилюється вночі, коли дитина перебуває в горизонтальному положенні. У багатьох випадках підвищується температура тіла, з’являється млявість, погіршується апетит.

У деяких дітей тимчасово знижується слух, виникає відчуття закладеності у вусі або шум. Якщо барабанна перетинка розривається під тиском запального вмісту, із зовнішнього слухового проходу можуть з’явитися гнійні виділення. Попри це біль часто стає менш інтенсивним, однак така ситуація потребує обов’язкового огляду лікаря.

Основним методом діагностики є огляд вуха за допомогою отоскопа. Лікар оцінює стан барабанної перетинки, наявність почервоніння, випинання, рідини або перфорації.

За необхідності можуть проводитися тимпанометрія, аудіометрія (у старших дітей) або інші дослідження для оцінки функції середнього вуха. Якщо отити повторюються часто, лікар також оцінює стан аденоїдів і носоглотки.

Якісна діагностика ЛОР-захворювань у дітей неможлива без сучасного обладнання. Отоскопи, відеоендоскопічні системи, ЛОР-комбайни, тимпанометри та аудіологічне обладнання допомагають лікарю швидко встановити правильний діагноз і контролювати ефективність лікування.

В медичному маркеті ITMED представлений широкий вибір обладнання для оснащення дитячих клінік, ЛОР-відділень та приватних медичних кабінетів.

Тактика лікування залежить від віку дитини, тяжкості симптомів і причини захворювання.

Основне завдання на початку лікування — зменшити біль, тому лікар рекомендує препарати знеболювальної та жарознижувальної дії у вікових дозах.

Не кожен гострий середній отит потребує антибіотикотерапії. У частини дітей, особливо старших за два роки з легким перебігом захворювання, лікар може застосувати тактику спостереження протягом 48–72 годин.

Якщо стан не покращується або погіршується, вирішується питання про призначення антибактеріальних препаратів.

Антибіотики зазвичай рекомендують дітям молодшого віку, при тяжкому перебігу, високій температурі, вираженому больовому синдромі, двобічному ураженні або появі гнійних виділень із вуха.

Самостійно використовувати вушні краплі, особливо якщо невідомий стан барабанної перетинки, не можна. Деякі препарати можуть бути протипоказані при її перфорації.

За своєчасного лікування більшість дітей повністю одужують без наслідків. Проте без належної терапії можливий розвиток мастоїдиту — запалення соскоподібного відростка скроневої кістки, стійкого зниження слуху, хронічного середнього отиту або, у дуже рідкісних випадках, внутрішньочерепних ускладнень.
 

Після перенесеного гострого середнього отиту рідина у середньому вусі може зберігатися ще кілька тижнів. Зазвичай вона поступово зникає самостійно, однак іноді потребує додаткового спостереження ЛОР-лікаря.

Термінова консультація необхідна, якщо дитина молодша шести місяців, температура тіла перевищує 39 °C, біль дуже сильний або триває понад дві доби, із вуха з’явилися гнійні чи кров’янисті виділення, виник набряк за вушною раковиною або різко погіршився загальний стан.

Також медична допомога потрібна, якщо після кількох днів лікування симптоми не зменшуються або стають більш вираженими.

Повністю запобігти отиту неможливо, однак ризик його розвитку можна суттєво знизити. Важливу роль відіграють грудне вигодовування, вакцинація відповідно до календаря щеплень (зокрема проти пневмококової та гемофільної інфекцій, а також грипу), своєчасне лікування нежитю та інших захворювань верхніх дихальних шляхів.

Не менш важливо уникати пасивного куріння, яке значно підвищує ризик розвитку інфекцій середнього вуха у дітей.

Отит у дітей — це захворювання, яке потребує уважного ставлення з боку батьків. Сильний біль у вусі, підвищена температура, неспокій у немовляти або виділення з вуха є приводом для якнайшвидшого звернення до лікаря. Своєчасна діагностика та правильно підібране лікування дозволяють уникнути більшості ускладнень, зберегти слух дитини та забезпечити швидке одужання.